Згідно з результатами різних опитувань, більшість дітей і підлітків стверджують, що в їхніх школах має місце булінг (усілякі знущання, цькування й залякування). Один такий шкільний розбишака здатний перетворити на справжній жах похід дитини на автобусну зупинку або її велику перерву у школі. Знущання можуть залишити глибокі емоційні рубці на все життя. А в екстремальних ситуаціях вони можуть завершитись погрозами насильства, псування майна або серйозними тілесними пошкодженнями.
Як правильно спілкуватися з дитиною під час конфлікту
У кожній родині в той чи інший момент виникають конфлікти. І хоч вони і здатні серйозно засмутити, але не повинні бути по-справжньому руйнівними. Є багато різних способів, до яких батьки можуть вдатися, щоби плавно пройти через конфлікт і провести через нього свою дитину, зберігаючи при цьому відкритими канали комунікативного зв'язку з нею. Ось кілька порад.
«Чому вона завжди ходить в кіно, а я ні!» - обурюється ваша 10-річна донька. «Я улюблениця, ось чому!» - відповідає її 15-річна сестра. Вас уже, напевно, зводять з розуму всі ці дрібні суперечки й конфлікти. Невже всі ми не можемо уживатися разом?
Бути підлітком нелегко. Проміжок часу між дорослим життям і дитинством сповнений змін – як фізичних, так і емоційних. Через високу гормональну активність підлітку часом важко залишатися «соціальним». Істерики, образи, ігнорування батьків – усе це стандартна для нього поведінка. Більшість підлітків уважають, що інші «просто не доганяють». Але ми всі були підлітками. Ми обов'язково наздоженемо!
Для того щоби підліток легше впорався з цим важким перехідним періодом, дайте йому набір необхідних життєвих навичок. Зокрема, усі підлітки повинні оволодіти навичками вирішення конфліктів. І вам як батькам треба стати в цій справі справжніми вчителями.
Інформація, що міститься в даній статті, допоможе перетворити конфлікти на позитивний досвід навчання. Тут наводяться два різних підходи до вирішення конфліктів між будь-якими двома або більшою кількістю осіб у сім'ї. Хоча більше уваги приділяється конфліктам між батьками й дітьми, ви можете застосовувати описані принципи під час конфліктів будь-якого роду.
Уміти запобігати конфліктам і справлятись із будь-якими їх проявами – досить складна для дитини задача. А мати справу з булінгом – особливо. Обговорюючи з дітьми способи запобігання знущанням та ефективні дії для вирішення всіляких суперечок, ви тим самим озброюєте їх необхідними навичками, які допоможуть їм успішно справлятися з важкими ситуаціями навіть ще до того, як вони виникнуть.
Конфлікти супроводжують практично будь-які взаємини. Люди, які це розуміють, а також знають, як зберігати дружбу в умовах усіляких непорозумінь і сварок, здатні повною мірою насолоджуватися життям. Люди, які не володіють даними навичками, часто проживають життя, повне розбитих стосунків і розлучень.
У дітей і підлітків часто виникають всілякі конфлікти й суперечки. Малюки та дошкільнята сперечаються з батьками із приводу денного сну, старшокласники не хочуть робити уроки, різноманітні конфлікти та сварки переслідують дітей протягом усього періоду дорослішання.
У цій статті пропонуються поради та пропозиції, які забезпечать батьків необхідною платформою для ведення переговорів і допоможуть навчити дітей приходити до рішення, яке може перебувати поза вихідним конфліктом, тобто до рішення, що базується на спробі знайти новий спосіб мислення, такий необхідний у взаєминах.
Перші роки життя дітей – найблагодатніший час, коли батьки мають можливість виховувати, розвивати їх, готуючи до життя. Якщо не починати це робити, коли дитина ще, як кажуть, лежить упоперек лавки, надолужувати втрачене згодом буде майже неможливо. У родині де створені умови, що випереджають та стимулюють розвиток малюка, розширяють його можливості пізнавати навколишній світ та проявляти себе у найрізноманітніших діяльності.
Як розвивати творчі здібності дитини, що для цього використовувати і з чого взагалі почати? Або навіщо це взагалі потрібно? Ось головні питання, які виникають, коли ми замислюємося про здібності дитини до творчості. Ця стаття буде присвячена розгляду цих питань, а так само будуть запропоновані поради щодо розвитку творчих здібностей дитини.
Що у наших дітей може викликати агресивні почуття і дії наших дітей (на думку відомого психолога Ю. Б.Гіппенрейтер)
1. Накази, команди
«Зараз же перестань», «Забери!», «Винеси відро!», «Швидко в ліжко!», «Щоб я більше цього не чув!», «Замовкни!»
У цих категоричних висловах дитина відчуває неповагу до себе. Такі слова викликають почуття залишеності. Особливо коли дитина має проблеми і намагається поділитися ними з батьками. У відповідь діти звичайно опираються, «бурчать», ображаються, виявляють упертість.
2. Попередження, застереження, погрози
«Якщо ти не перестанеш плакати, я піду», «Дивися, щоб не стало гірше», «Ще раз це повториться, я візьму пасок», «Не прийдеш вчасно, тримайся…»
Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми
Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
Дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів'я про своїх друзів або колег.
Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.
Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків
Виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки.
Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей – єдність їхніх дій.
Не застосовувати фізичні покарання.
Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.
Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».
Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитини в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об'єктивно розібратися в причинах її виникнення.
Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.
Тест «Особливості взаємин з дітьми у вашій родині»
